Пам’яті Олександра Будьоного
Прислано admin 12. April 2016
Budenniy.jpg
Срібне мереживо спогадів – це все,
що залишається після нас …


Пам’яті друга

Напевно знайдеться небагато людей, нашого міста, хто не знав або хоча б не чув про Олексанра Будьоного – художника-оздоблювача, дизайнера, в сучасному розумінні назви його  професії. Але художника не тільки за професією, а художника за станом душі.

ЧИТАТИ ДАЛІ >

Расширенные новости

Budenniy.jpg



Напевно знайдеться небагато людей, нашого міста, хто не знав або хоча б не чув про Олексанра Будьоного – художника-оздоблювача, дизайнера, в сучасному розумінні назви його  професії. Але художника не тільки за професією, а художника за станом душі.

Олександр прийшов працювати учнем в художню майстерню 18-ти річним юнаком. Потім були два роки служби в армії. Після демобілізації знову  повернувся працювати в майстерню і навчався на  заочному відділенні  Московського Народного університету культури і мистецтва ( був тоді в СРСР такий заклад народної за освіти за уподобаннями), який  закінчив, отримавши відповідні знання. А потому,  все своє подальше життя,  невпинно працював над професійним самовдосконаленням, наполегливо набуваючи все нових і нових творчих і професійних навичок.


Веселий, дотепний і доброзичливий - "Саня Будянчік", так заочі називали його ми - його друзі та колеги, був завжди душею будь-якої компанії. Життєрадісний і жартівливий іноді по-доброму кумедний, був тією людиною, що володіє, як зараз прийнято говорити, харизмою  що притягувала до нього людей різних професій, захоплень і характерів. Чудовий розповідач, з артистичним даром, завжди охайний і зібраний,  винахідливий і рухливий, немов ртуть, він з усіма був різний, але в той же час залишаючись самим собою - чесним, обов'язковим і порядним.


Саша завжди був "трудоголіком" з величезним творчим потенціалом. Будь-який проект художнього оформлення, чи то малозначущий стенд або аудиторії начальних закладів чи музй, Саша виконував з однаковою відповідальністю і в кожен привносив своє, присуще саме йому, свіже, насичене оригінальними знахідками, художнє рішення.
Напевно, не було людини, з якою Олександр Петрович, або просто і доброзичливо - Саня, не зміг би знайти точки порозуміння. Але все, що стосувалося професії - тут, Олександр Петрович, був безкомпромісним, вимогливим і прямолінійним в бездоганному втіленні, створеного ним. За професіоналізм, творчий підхід до будь-якої справи, постійний художній пошук, вміння бачити і цінувати талант інших, за всі ці якості поважали і любили Сашу не тільки ми, його друзі і колеги в Лебедині, але й чимало сумських художників.


У роки після розвалу СРСР та природньою зміною пріоритетів в художньому оформленні інтер'єрів, Олександр Петрович, після самоліквідації підприємства "Дизайн-проект-сервіс", де він в цей час працював художником, створив своє власне підприємство, давши йому назву, яка була для нього значуща  - "Пленер". Не всі розуміли, чому саме таку назву вибрав Саша. Як кожний художник "від Бога", не міг не писати картини. Писав він  як маслом, так і пастеллю. І живопис, і графіка йому вдавалися, напевно, в рівній мірі. Його пейзажі, написані ним на Далекму Сході, де він жив декілька років, і пейзажі написані ним на батьківщині, завдяки його таланту, перетворювалися з часом в в завершені твори і навіть ставали виставковіими експонатами. Любив він виїзджати на етюди, або як кажуть художники - "виходити на пленер". Саме  звідси і назва його підприємства - "Пленер".

В останні роки, Олексанр, присвятив себе розробці та організації робіт у сфері ландшафтного дизайну. І як кожна по-справжньому талановита людина, він був талановитий в усьому. І у цій новій для нього справі, Олександр Петрович проявив себе і як добрий менеджер, і як креативний ландшафтний дизайнер.

Крім живопису,  була в Олександра  ще одна пристрасть. Зі шкільних років, захоплювався він грою в баскетбол. Маючи зріст 192 см і будучи надзвичайно рухливим, Олександр до останнього грав в командний баскетбол, де його цінували товариші по команді і де він був таким-же душею компанії, як і серед своїх колег по професії.


Працюючи разом з Олександром -  другом, товаришем, світлою і жтиттєрадісною людиною, що талантом і невтомною творчою енергією робила життя навкруги себе більш радісним, а навколишнє  середовище більш естетично-досконалим, кожен з нас пишався і цінував дружбу з ним, намагаючись досягти і відповідати, піднятій ним планці професійної майстерності.


Він завжди був оригіналом, цей Саня,
цей Саня Будянчік, цей гуморист і жартівник, цей талановитий і обдарований природою з не тьмяніючею душею, Олександр Петрович Будьонний…


… Таким він назавжди запам'ятався нам  і ми вдячні долі що продовж багатьох років дружили і працювали разом ...


13 листопада 2009 року, не доживши рівно 5 місяців до свого 60 річного ювілею, після тяжкої і невиліковної хвороби, він пішов з життя, залишивши про себе срібне мереживо яскравих спогадів …

Переглянути галерею картин О.Будьоного >

Фото:

BUD_BESK.jpg






















Від імені друзів і колег, Василь Безкоровайний і  Валерій Лобінцев,


а також:
Василь Желдак, Володимир Желдак, Олександр  Полянцев, Микола Рудь, Микола
Стожко, Генадій Чурилов.