Гуманізм чи безпорадність
Прислано admin 12. October 2016
Собаки в центре города.

Краще загризти самому, ніж бути покусаним.

Під таким заголовком була опублікована стаття з нашого сайту на Сумському сайті захисників тварин ще в 2010 році.

Пройшли роки, але проблема безпритульних собак залишається не вирішеною.


Далі >

Расширенные новости


"Пенсионер из индийского города Паккакадаву, что в штате Керала, укусил бешеную собаку за то, что та украла его гуся. 65-летний мужчина догнал убегавшего с добычей пса, повалил его на землю и сильно укусил в шею.
Собака вцепилась нападавшему в руку. Местные жители едва растащили пса и человека и забили животное до смерти.

Сейчас пенсионер находится в госпитале, где ему делают прививки от бешенства."

Напомним, что
в штате Керала самые большие в Индии стаи бродячих собак. Нередки нападения больных бешенством животных на людей.

А, что же делать жителям нашего города ? Вооружаться травматическим оружием и защищать себя самим ? Или может тоже наброситься всем вместе на бродячих собак и перекусать их, пока они еще не заражены бешенством ? Уж лучше загрызть самому, чем быть покусанным !

Или может все же, отбросив лицеменую вселенскую любовь к братьям наши меньшим - избавится от бродячих, одичавших и озлобленных собак, пока эти, уже совсем  "не домашние животные", не загрызли наших детей и не искусали нас с вами ?

Или может сторонники строительства приютов для собак, смогут осуществить свои гуманные намерения на практике - построить питомники для бродячих собак и обеспечить им уход и питание. Я лично согласен выделять из семейного бюджета 10-15 гривень ежемесячно на содержание собак в таком приюте.

Но в нищей стране, где полно беспризорных детей и голодных стариков, где слово БОМЖ столь часто употребляется по отношению людям, надо бы сначала найти средства для решения проблем бездомных граждан в стране.

И все же, надо искать выход из сложившейся ситуации с одичавшими собаками на
улицах наших городов и причем как можно скорее.

Цей матеріал співпав у часі з обговореннням цієї прблеми вцілому по всій Україні. Такі обговорення та приклади найжахливіших ситуацій публікуються в ЗМІ із року-в рік, але проблема не вирішується і все повторюється знов-і-знов.

Особливе занепокоєння населення викликає сам механізм "регулювання" чисельності безхозних тварин. Ця делікатна тема, на наш погляд, повинна бути вирішена на рівні Держави і виконуватися на місцевому рівні, як обов'язкові сезонні заходи.

Але частина населення, зі збоченим почуттям гуманізму, перешкоджає кардинальному вирішенню питання.

- Починаючи зі сприяння вигодовуванню цуценят безпритульних сук на подвір'ях підприємств та громадських місць;

-  "гуманного" і найдешевшого позбавлення від небажаного молодняка шляхом "підкидання" їх по подвір'ях багатоповерхівок та колективних дворах;

- ситуативне бажання проявити свої "благородні" почуття щоб нестерилізувати тварин, а потім викидати приплід;

- купувати під настрій своїм дітям симпатичне цуценятко, а потім вигнати його з дому уже дорослим, бо потребує багато уваги та їжі,

все ці та інші подібні мотиви і сприяють розповсюдженню безпритульності та здичавінню цих тварин.

Такі "захисники" собак не візмуть до себе на забезпечення житлом та харчуванням у двір чи квартиру жодного бездомного собаку.
І доки не будуть самі покусані, або не дай Боже, не трапиться таке з їхніми дітьми чи рідними - будуть їх ярими поборниками та захисниками.

Тому перш ніж взяти собаку, добре подумайте, чи воно Вам потрібно ? Собака не іграшка, а жива істота, що має
основний інстинкт, як і все живе, - інстинкт розмножування !

Як сказав класик - ми відповідальні за тих, кого приручили.

Тому, не будемо лукавити - сподіватися на повноцінне вирішення проблеми сьогодні, на жаль, годі і содіватися. Але з любої ситуаціії завжди є вихід. І чим раніше розпочати вирішувати цю проблему, тим менші матеріальні витрати для цього будуть потрібні.

Повний текст статті 2010 року>