Информационная сеть города Лебедин

Мамі, Марії Кулішенко присвячую...
Прислано admin 14. January 2017

Анатолий ВЕДНИК

ПОЭТЕССЕ

Маме друга детства, Марии К. посвящается

Пришлось ей много в жизни испытать
Но, передряги только укрепили.
Великая: что женщина, что мать,
Она любила и ее любили.
Прекрасен и духовный интерес,
Не часто это встретишь в бренном мире,
Она давно средь видных поэтесс,
В элитной не живет хотя квартире.

Взрастила сына для великих дел.
Надежды оправдал тот многократно -
Он друг мне детства. В деле преуспел,
О чем писать особенно приятно.
Летят года. Уж внуки есть у нас,
Ну, а Она, как и всегда, прекрасна!
И пусть так будет всякий день и час!
P.S.
Достойный век, что прожит не напрасно
27.11.16

Расширенные новости

Талановиті люди, талановиті у всьому. На сто відсотків.
Ця прописна істина у повній мірі відноситься до моєї мами - Кулішенко Маріі Петрівни. У моєму рідному містечку Лебедин, мама є справжньою героїнею. Це я знаю напевно, але якщо і помиляюсь, то не критично.
Насправді, то об'єктивна оцінка стану речей.

В таких невеликих містах, як Лебедин, "всі, знають все, про всіх" і часом, навіть, більше, ніж сама людина знає про себе. Зокрема, у випадку з мамою, цей факт можна пояснити публічним видом діяльності мами. Моя мама Вчитель. Саме так, Вчитель з великої літери. Не буде великим перебільшенням, що її учнями є мало не половина мешканців Лебедина та не менше - далеко за його межами. Якщо ж прийняти до уваги її життєву і суспільну позицію, то майже все активне населення знає мою маму . Яскравим підтвердженням маминої ролі в житті міста стала її номінація у 2012 році на звання "Жінка року" Сумської області.

Матусині таланти не перелічити. Вона прекрасно малює, грає на музичних інструментах, гарна господиня, як кажуть "на всі руки". Вона шиє, чудово в'яже. Усю мою родину й зараз зігрівають речі, які з любов'ю зв'язала моя матуся. У мами яскравий та самобутній літературний талант. Вона пише як прозу, так і вірші. Відомий факт, що на її книжках навчається вже не одне покоління дітей в різних навчальних закладах Лебединщини. Хоча її творчість достатньо різнопланова, але основна тематика її творів призначена для дітей різного віку.

Але на мій погляд, її головний талант - це хранителька сімейного вогнища. Дружина, Мати, Господиня. Навіть до цього часу не перестаю дивуватися, як мама все встигала. Зайняття в школі (перевірка зошитів, підготовка до уроків, підготовка численних методичних розробок), громадська робота, праця по дому, зайняття в колективі художньої самодіяльності та поїздки з концертами по району, і т.д. і. т.п. При всьому цьому мама з відзнакою закінчила Луганський педагогічний інститут за спеціальністю "Географія", маючи, буквально кажучи, "на своїх руках" трьох "мужиків" - мене з братом, та батька, який на той час був непрацездатний в зв'язку з тривалою хворобою.

Хтось сказав, що "життя - це не ті дні, що прожиті, а ті що запам'ятались". Отож, хочу поділитись власними спогадами про маму. Можливо вона сама не завжди зразу пригадає ті моменти життя, які мені зараз підказує послужлива пам'ять.

... Ось мама миє мені голову в тазку, бо в хаті, де я народився та жив з батьками, братом та з моїми бабусею і дідусем, не було ніяких "удобств". Вода в колодязі, туалет у дворі, опалювання пічне. Багатьом моїм ровесникам це знайомо. А я на все життя запам'ятав на собі дотик маминих ніжних, ласкавих рук…

... Ми всі очікуємо поповнення в сім'ї - народження мого молодшого братика або сестрички. Я підбираю ім'я, таке, щоб підійшло як дівчинці, так і хлопчикові. І навіть на заперечення моєї бабусі, (маминої мами) братика назвали Женя. "Бо це Валєра так вирішив", була мамина відповідь...

... У нас часто збирались гості. І так, як тоді було прийнято, співали за столом пісні. Присутні, знаючи про мамин талант, традиційно прохали її заспівати, і чудовий мамин голос звучав для друзів. Мало хто знає про те, що маму запрошували зайнятись співом професіонально, але вона відмовилась. Бо на першому місці у неї була сім'я…

... За місяць до школи мама мене навчила читати, бо в неї, безумовно, справжній педагогічний талант. Саме той, про який говорили древні мудреці. Що учень - "це на судина, яку треба наповнити, а факел, який потрібно запалити."...

... У перший клас ми з мамою пішли одночасно. Вона"запалювати", а я вчитись. Немає ніяких сумнівів, що всі вдячні мамині вихованці з теплотою згадають її уроки, бо в неї був індивідуальний підхід до кожного. І ті хто вчився в початкових класах Лебединської середньої школи №1, і ті кому вона викладала географію в Лебединській середній школі №6. Це були не просто цікаві уроки, а ще й походи по рідному краю, туристичні зльоти та різноманітні екскурсії по мальовничим місцям Лебединщини та інших республік СРСР. Пізніше мама ділилась своїм багатим життєвим та викладацьким досвідом з студентами Лебединського педагогічного училища ім. А.С.Макаренка, де й досі пам'ятають її заняття по педагогіці, які вона проводила на високому методичному рівні. Цей факт завжди відмічали під час перевірок діяльності училища комісії усіх, навіть самих високих рівнів...

... Коли я вже навчався у восьмому класі, батьки запитали мене, чи хотів би я бути медичним працівником. Аргументи для мене в виборі спеціальності були переконливі, а головним стало те, що в Лебедині було медичне училище, вже тоді, відоме далеко за межами нашого міста. Час показав, що вибір, який я зробив за порадою батьків більше 45 років тому, був правильним. Впевнений також, що основну роль у цьому "моєму" виборі зіграла саме мама, за що я їй дуже вдячний...

... Вже будучи дорослим, не можу не пригадати про місце мами в моєму особистому житті, окремі моменти якого, не завжди були такими, як бажалось. Її участь та допомогу у цих, таких делікатних питаннях, як виявилось, була дуже важливою та своєчасною. Сьогодні, з точку зору прожитих літ, впевнений, що саме завдяки маминим турботам та співпереживанням за мене, я знайшов таки своє справжнє сімейне та особисте щастя. Бо планка для вибору супутниці життя була, на мій погляд, надзвичайно висока. Я хотів, щоб моя майбутня дружина була хоча б на п'ятдесят відсотків схожа на маму. В першу чергу, як людина, як особистість, уже не кажучи про зовнішність. Всі, хто знає мою маму можуть без перебільшення підтвердити мої слова, що вона крім своїх людських якостей, що на мій погляд є головним для кожної людини, ще й просто красуня!

Всього не розкажеш, що хотілось би. Це тільки уривки і далеко не всі. Але саме з таких моментів і складається людське життя. І я дуже вдячний долі, що на моєму життєвому шляху поруч є моя мама. А взагалі, вважаю, що усім найкращим у собі, я зобов'язаний саме їй своїй матусі - чудовій жінці та прекрасній людині - Маріі Петрівні Кулішенко.

Особисто, а також від усієї своєї сім'ї - дружини, внучки та правнучки, зятя та його батьків, поздоровляємо свою улюблену неньку та бабусю Марію Петрівну Кулішенко - з її ювілеєм!

Дорога мамо! Цілуємо та бажаємо Вам всього найкращого! Міцного здоров'я та довгих років життя на радість всіх навколо, а в першу чергу нас - своїх рідних! Ми всі Вас дуже кохаємо! Зичимо, щоб Ви ще довгі роки радували нас і всіх довкола, своїм життєвим прикладом ставлення до людей взагалі, до своїх самих рідних та близьких.

Правнучка Софія, внучка Таня, невістка Катя, свати Наталя та Володимир, зять Андрій та син Валерій.

Читати більш докладно про Марію Петріввну Кулішенко >