18 квітня 2016 року, виповнюється рівно 20 років з того часу, як в нашому місті був виявлений скарб, значення і вартість якого, якщо не брати до уваги знахідок в скіфських курганах, - найбільший з виявлених після революції 1917 року. Ця дивна подія, могла б принести нашому місту дуже значні матеріальні дивіденди.
Вже два десятиліття поспіль інтерес до цієї події час-від-часу збуджує нашу уяву.
З бажанням ознайомити земляків та в першу чергу молодь, депутат Обласної ради Валерій Григорович Чалий та ветеран СБУ Михайло Митрофанович Безуглий, ініціювали звернення Обладміністрації до Міністерства культури України про сприяння створенню в Національному музеї історії України експозиції Лебединського скарбу до 20 річниці його знайдення. Відгукнувшись на цю ініціативу, Міністерство Культури прийняло рішення про створення такої експозиції у 2017 році - до дати надходження колекції "Лебединського скарбу" до сховищ музею. Під час проведення виставки у 2017 році, її ініціатори планують організувати поїздки наших школярів до Музею історії України.
Деякі предмети з "Лебединського скарбу" в експозиції Національного музея історії України (НМІУ)
Адміністрація сайту теж звернулася до керівництва Музею Історії України з проханням надати нам для публікації фото найбільш цікавих, на думку фахівців музею, експонатів з цього скарбу. І ми дуже вдячні співробітникам цьго закладу за надані нам цікві фото, якими ми вперше сьогодні поділимося з вами.
До слова, про законодавство: за кордоном, якщо знайшов скарб на своїй землі - він повністю твій, якщо землею володіє держава або інша особа, половина - тому, хто знайде, половина - господареві землі. При цьому знайдені предмети потрібно обов'язково віддати на опис в найближчий музей, а вже після розпоряджайся ними, як побажаєш: можна продати (музею або в приватну колекцію), можна зберігати як пам'ять.
Питання про приналежність знахідок вирішувалося ще римським правом (533 рік!). Його формулювання перейшли і в сучасні закони.
Але подібного до нашого, немає в жодній країні світу! Хто ж захоче отримати 25 відсотків навіть не від вартості знахідки, а від оціненого по вазі дорогоцінного металу?
Приміром, за унікальні срібні середньовічні монети, які мають велику історичну та нумізматичну цінність, але виготовлені з низькопробного срібла, знайшовший отримає чверть саме від вартості срібла. При цьому все знайдене конфіскується, на пам'ять про чудесну знахідку не залишать рівно нічого... А якщо приховав - відповіси за всією суворістю закону.
Саме так і сталося.
Ось, що говорить про цю знахідку провідний експерт Українського національного музею Марія Стрілець:
- Це, поза всяким сумнівом, сенсація. Серед коштовностей - срібні і золоті монети, жіночі прикраси. Швидше за все, все це належало дуже багатому чоловіку. Навіть один золотий дукат могла собі дозволити носити тільки багата жінка, а в скарбі їх п'ятдесят.
Головною дійовою особою в історії з розслідування та повернення державі знайденого скарба, став старший оперуповноважений Охтирського міськвідділу УСБУ в Сумській області, майор контррозвідки Михайло Митрофанович Безуглий.
.Майор контррозвідки Михайло Безуглий
при нагородженні ціннім подарунком.
Саме він розпочав розслідування цієї справи і саме завдяки його професійній оперативній роботі увесь вміст горщика (а це 2131 золотий і срібний предмет загальною вагою понад 12 кг, у т. ч. предметів із золота — понад 1,2 кг) було врятовано і повернено державі. У короткий термін скарб було зібрано повністю.
Коротко історія унікальної знахідки.
Шестеро жителів Лебедина, копали могилу на Міроносицькому кладовищі.
Старовинний пам'ятник поряд з яким був знайдений скарб.
І ось приблизно на 80 см глибини лопата одного з «щасливих» копальників вдарилася по глиняному горщику. Так несподівано копачі могил перетворилися в щасливих шукачів скарбів. В знахідці виявилося повнісінько срібних і золотих монет, жетонів, перснів і інших ювелірних виробів. Загальною вагою 12,176 кг !
Перелякані і отетерілі від звалившогося на них багатства, копачі вирішили по-братськи розділити знахідку порівну. Нехай кожен сам розпоряджається своєю часткою, та й безпечніше якось, - вирішили вони.
Не цілком розуміючи цінність знайденого, «спонтанні-шукачі скарбів», все ж розуміли про небезпеку, що їх чекала, при витоку цієї інформації. Один з «щасливчиків» навіть сховав свою частку в кущах, не наважившись нести додому.
Але, як це часто буває з людьми схильними до "вгамування спраги", зла доля зіграла з ними в гру «на виліт». Колега по цеху вирішив придбати за одну золоту монетку, ні, не фуру з горілкою, а тільки пляшку! Наївна душа! Де ж це бачено, щоб за горілку розплачувалися золотою монетою Петровського карбування, яких в музеях Украни було всього одна-дві !
Горілку то він отримав, а ось на "бонус", у вигляді конфіскації знайденого, звичайно і не розраховував.
Так почалася публічна історія «Лебединського скарбу». У той же день «Справа про присвоєння скарбу» лягла на стіл начальника слідчого відділу СБУ по Сумській Області Миколі Герасименку. Практично протягом доби були вилучені цінності у лебединських «могильнщиків», причому одного знайшли вже у Львові. Він, кажуть, мав намір відвідати зі своєю часткою Польщю.
Що ж було у тому скарбі?
Опис і перелік знахідок вже сам-по-собі відповідає на це питання:
- Загальна кількість предметів 2114 одиниць!
- Золоті монети часів Петра I, III Петра, Катерини II, польського короля Сигізмунда III. У колекції українських музеїв не було до цього дня медалі, випущеної до 50-річчя скасування кріпосного права.
Чимало нагород - знаки військової доблесті, Георгіївські хрести та ін.
І якщо медаль до ювілею скасування кріпосного права дає підставу припускати, що скарби належали Лебединському поміщику, голові земства Якову Кучерову - він один був удостоєний в Лебедині цієї нагороди, - то велика кількість інших відзнак військової доблесті наводить на інші думки. Багато перстнів і кілець перекушені - так буває, коли їх не можна зняти з пальця вільно. Відкушені від колодок хрести і медалі - так зі своїми нагородами власники не діють. Та й взагалі ця вся "колекція" не відповідає а ні стилю, а ні смаку однієї людини.
Імовірніше, що горщик наповнювався в смутні часи революції і війни яким-небудь «джентельменом удачі».
Є в "колекції" коранаціонний жетон на честь коронації російського імператра Олександра III та багато інших унікальних нагород і ювелірних прикрас.
Вдумайтеся, тільки за вартістю дорогоцінного металу колекція оцінювалася в цінах станом на 18.04.1996р. 29601 грн. !
Вся ж колекція визнана експертами Національного музею історії України як: «Культурно-історична цінність, без будь-яких винятків. Колекція розглядається як цілісний культурно-історичний пам'ятник, що відображає коло ідей і понять в зображеннях і написах, іменах і датах в художніх і епіграфічних деталях. Всі предмети декоративно-прикладного мистецтва мають історико-музейну цінність.»
Орієнтовна вартість знайдених скарбів оцінена (в цінах 1996 р.) не менше 100 000 грн.! І з кожним роком його вартість в абсолютному еквіваленті тільки зростає!
Скарб був переданий до Національного музею історії України, де і зберігається до теперішньго часу.
Деякі предмети "Лебединського скарбу"
Можно по-різному ставитися як до самої події, так і до скарбу вцілому. Але одне не викликає сумніву - за кожною із речей у цьому глечику сльози їх власників, а також горе і відчай рідних та близьких. Адже, як описано в дослідженнях багато з них силоміць знято з людей і можливо, навіть з уже не живих. Не будемо забувати у який страшний для суспільства час накопичувалися ці скарби. Можемо тільки здогадуватися хто були ті особи, хто збирали і закопували скарб, але впевнено можно сказати - точно не "робін-гуди".
Адміністрація сайту www.Lebedin.net висловлює щиру подяку за надану інформацію:
ветерану СБУ М. Безуглому,
гендиректору НМІУ Т. Сосновській,
заступнику гендиректора НМІУ Б. Патриляку,
зав.ідділом декоративно-прикладного мистецтва НМІУ О. Шевченко
за сприяння та надані фото матеріали.
В статті також використані матеріали з відкритих джерел .
ЧИТАЙТЕ ПОПЕРЕДНІ НАШІ ПУБЛІКАЦІЇ ПРО ЦЮ ПОДІЮ :
СКАРБ ЗАГАЛЬНО-ДЕРЖАВНОГО ЗНАЧЕННЯ>
